Вікова психологія
Анатомо-фізіологічні особливості дітей 3-4 років
Три роки – це вік, коли дитина вступає в період дошкільного дитинства. Основні показники фізичного розвитку дитини на цей момент такі: ріст 96±4,3 см, вага 12,5+1 кг, кількість молочних зубів 20. Обсяг черепної коробки трирічного дитини становить уже 80% від обсягу черепа дорослого.
Фізіологічні вигини хребта дитини четвертого року життя нестійкі, кості й суглоби легко піддаються деформації під впливом несприятливих впливів. Суглоби пальців можуть деформуватися (наприклад, якщо маля часто ліпить із занадто твердого пластиліну). Неправильні пози (опускання одного плеча, постійно опущена голова) можуть стати звичними, порушується постава. А це, у свою чергу, негативно позначається на функції кровообігу й диханні. Дітям, особливо на початку четвертого року життя, легше даються рухи всією рукою (прокотити м'яч, машину), оскільки велика мускулатура у своєму розвитку випереджає дрібну. Але поступово в процесі образотворчої діяльності, у будівельних і дидактичних іграх удосконалюються рухи кисті й пальців.
У дошкільному віці відбувається вдосконалювання будови й діяльності центральної нервової системи. До трьох років у дитини буває звичайно досить розвинена здатність до аналізу й синтезу впливів навколишнього середовища. У цих процесах значна роль належить не тільки безпосередньому сприйняттю, але й мови, за допомогою якої дитина узагальнює й уточнює сприймане.
Часто спостерігається підвищена збудливість, і це приводить до швидкої стомлюваності дітей. У дитини 3–3,5 років взаємодія сигнальних систем ще не зовсім сформована. На цьому етапі важливо гармонійно поєднувати безпосередні й словесні впливи на дітей.
Розвиток психічних процесів дітей 3-4 років
Роки дошкільного дитинства – це роки інтенсивного психічного розвитку й появи нових психічних особливостей. Провідною потребою дитини даного віку є потреба в спілкуванні, повазі, визнанні самостійності дитини. Провідна діяльність – ігрова. У цей період відбувається перехід від маніпулятивної гри до рольової.
Сприймання. Провідною пізнавальною функцією є сприйняття. Значення сприйняття в житті дошкільника дуже велике, тому що воно створює фундамент для розвитку мислення, сприяє розвитку мови, пам'яті, уваги, уяви. У молодшому шкільному віці ці процеси будуть займати провідні позиції, особливо логічне мислення, а сприйняття буде виконувати обслуговувальну функцію, хоча й продовжить розвиватися. Добре розвинене сприйняття може виявлятися у спостережливості дитини, її здатності помічати особливості предметів і явищ, деталі, риси, які не помітить дорослий.
У процесі навчання сприйняття буде вдосконалюватися в процесі роботи, спрямованої на розвиток мислення, уяви, мови. Сприйняття молодшого дошкільника 3-4 років носить предметний характер, тобто властивості предмета, наприклад колір, форма, смак, величина не відділяються в дитини від предмета. Вона бачить їх разом із предметом, уважає їх неподільними. При сприйнятті дитина бачить не всі характеристики предмета, а тільки найбільш яскраві, а іноді й одну, за якою відрізняє один предмет від інших.
Наприклад: трава зелена, лимон кислий і жовтий. Діючи із предметами, дитина починає виявляти їхні окремі якості, осягати розмаїтість властивостей. Це розвиває її здатність відокремлювати властивості від предмета, зауважувати схожі якості в різних предметах і різні в одному.
Пам'ять. Процеси пам'яті залишаються мимовільними. Як і раніше переважає пригадування. Обсяг пам'яті істотно залежить від того, ув'язаний матеріал у значеннєве ціле або розрізнений. Діти даного віку на початку року можуть запам'ятати за допомогою наочно-образної, а також слухової вербальної пам'яті два об'єкти, під кінець року – до чотирьох об'єктів. Дитина добре запам'ятовує все, що становить для неї життєвий інтерес, викликає сильний емоційний відгук. Міцно засвоюється інформація, яку вона бачить і чує багато разів. Добре розвинена рухова пам'ять: краще запам'ятовується те, що було пов'язане із власним рухом. Пам'ять дошкільника, незважаючи на її очевидну зовнішню недосконалість, в дійсності стає провідною функцією, зайнявши центральне місце [22, c. 158].
Мислення. У три-чотири роки дитина намагається аналізувати те, що бачить навколо себе; порівнювати предмети один з одним і виводити висновок про їх взаємозалежність. У побуті й на заняттях, у результаті спостережень та пояснень дорослого, діти поступово здобувають елементарні уявлення про природу й побут людей. Дитина і сама прагне пояснити те, що бачить навколо. Проте, зрозуміти його часом буває важко, оскільки, наприклад, наслідок вона найчастіше приймає за причину того чи іншого факту. Порівнюють, аналізують молодші дошкільники в наочно-дійовому плані. Але в частини дітей уже починає виявлятися здатність розв’язувати завдання за уявленням. Діти можуть порівнювати предмети за кольором й формою, виділяти відмінності за іншими ознаками. Можуть узагальнювати предмети за кольором (це все червоне), формою (це все кругле), величиною (це все маленьке).
На четвертому році життя діти трохи частіше, ніж раніше, користуються в розмові родовими поняттями типу іграшки, одяг, фрукти, овочі, тварини, посуд, включають у кожне з них більшу кількість конкретних найменувань. Однак відношення загального до частки й частки до загального розуміється дитиною своєрідно. Так, наприклад, слова посуд, овочі є для нього лише збірними назвами для груп предметів, а не абстрактними поняттями, як це буває при більше розвиненому мисленні.
Мовлення. Мова дітей в основному продовжує залишатися ситуативно діалогічною, але стає більше складною й розгорнутою. Словниковий запас збільшується за рік у середньому до 1500 слів. Індивідуальні розходження коливаються від 600 до 2300 слів. Змінюється словниковий склад мови: зростає в порівнянні з іменниками частка дієслів, прикметників та інших частин мови. Довжина речення збільшується, з'являються складні речення.
У мові дітей четвертого року життя є ще одна особливість: займаючись якою-небудь справою, діти часто супроводжують свої дії малозрозумілої неголосною мовою – “бурмотінням”. Ці “розмови із собою” мають величезне значення для розвитку дітей. З їхньою допомогою дитина утримує в пам'яті поставлені перед собою цілі, будує нові плани, обмірковує способи їхнього досягнення, нарешті, виконує на словах дії, які не здійснює в реальності.
Уява. На четвертому році життя уява в дитини розвинена ще слабко. Маля можна легко вмовити діяти із предметами, перевтілюючи їх (наприклад, використовувати паличку як термометр), але елементи “активної” уяви, коли дитину захоплює сам образ і можливість діяти самостійно в уявлюваній ситуації, лише починають формуватися й виявлятися.
У молодших дошкільників задум народжується нерідко після того, як виконана дія. А якщо й формулюється до початку діяльності, то дуже нестійко. Задум легко руйнується або губиться під час його реалізації, наприклад, при зустрічі із труднощами або при зміні ситуації. Саме виникнення задуму відбувається стихійно, під впливом ситуації, предмета, короткочасного емоційного переживання. Малята ще не вміють скеровувати свою уяву. У дітей 3-4 років спостерігаються лише елементи попереднього планування гри або продуктивних видів діяльності.
Увага. Здатність дітей керувати своєю увагою дуже невелика. Як і раніше складно спрямовувати увагу дитини на предмет за допомогою словесних інструкцій. Щоб перемкнути увагу з об'єкта на об'єкт, потрібно неодноразово повторювати вказівку. Обсяг уваги із двох об'єктів на початку року зростає до чотирьох під кінець року. Дитина може втримувати активну увагу протягом 7-8 хвилин. Увага носить в основному мимовільний характер, її стійкість залежить від характеру діяльності. На стійкість уваги негативно впливає імпульсивність поведінки дитини, бажання негайно одержати предмет, що сподобався, відповісти, зробити щось.
Розвиток особистості дітей 3-4 років
Четвертий рік життя характеризується двома якісно новими рисами. Одна пов'язана з формуванням особистості дитини, інша – з формуванням його діяльності.
З віком маля в числі інших знань здобуває й знання про самому себе (про те, що в нього є ім'я тощо). У два з половиною року дитина впізнає себе в дзеркалі, а трохи пізніше на фотографії. Період появи в мові дитини займенника “Я”, (наприкінці раннього віку) знаменується змінами в її поведінці – виникає прагнення діяти самій. Л.І. Божович відзначає, що з виникненням “системи Я” у психіці дитини виникають і інші новоутворення. Самим значним з них є самооцінка й пов'язане з нею прагнення відповідати вимогам дорослих, бути гарним.
Наявність одночасно існуючих, але протилежно спрямованих тенденцій: зробити відповідно до власного бажання й відповідно вимогам дорослих – створює в дитини неминучий внутрішній конфлікт і тим самим ускладнює її внутрішнє психічне життя. Елементи самосвідомості в дитини трьох-чотирьох років виявляються в не завжди вдалому протиставленні себе оточуючим. Тому кінець третього й частково четвертий рік життя називають “кризовим” віком, якому властиві спалахи негативізму, упертості, нестійкість настрою.
Друга особливість полягає в тому, що дії дітей у грі, малюванні, конструюванні здобувають навмисний характер, що дозволяє малятам створювати якийсь конкретний образ (у малюванні, ліпленні), зводити будівлі, виконувати певну роль у грі тощо. Навмисність, довільність дій, тобто підпорядкування їх певному зразку, важливі для розвитку дитини, але на четвертому році життя вони тільки формуються. Тому діяльність носить нестійкий характер. Маляті важко, наприклад, при несподіваних змінах обстановки утримувати у свідомості ціль діяльності. Молодші дошкільники відволікаються протягом однієї гри іноді до 12-13 разів.
Навмисність, довільність діяльності передбачає наявність уміння її планувати. Але це характерно для середнього й старшого дошкільного віку. У молодшому ж віці з ігрового матеріалу дитина вибирає 2-3 предмети, потрібних для початку гри, не піклуючись про інше; обирає роль, яка їй подобається, не думаючи про взаємодію з партнером. Тому, щоб підтримати гру, потрібно все необхідне для її продовження розташувати в полі зору дітей.
У віці 3-4 років дитина поступово виходить за межі сімейного кола. Її спілкування стає позаситуативним. Дорослий починає виступати для дитини не тільки як член родини, але і як носій певної суспільної функції. Бажання дитини виконувати таку ж функцію приводить до протиріччя з її реальними можливостями. Розв’язком цього протиріччя стає розвиток ігрової діяльності як провідної в дошкільному віці.
Головною особливістю гри дітей є її умовність: виконання одних дій з одними предметами припускає їхню віднесеність до інших дій з іншими предметами. Основним змістом гри молодших дошкільників є дії з іграшками й предметами-замінниками. Тривалість гри невелика. Молодші дошкільники обмежуються грою з однієї-двома ролями й простими, нерозгорнутими сюжетами. Ігри із правилами в цьому віці тільки починають формуватися.
Самою вираженою особливістю дітей початку 4-го року життя є їхнє прагнення до самостійності. У дітей спостерігається здатність до цілепокладання, уміння заздалегідь уявити собі деякий бажаний результат і активно діяти в напрямку його досягнення. Однак будь-які зусилля по досягненню результату повинні приносити задоволення. І для багатьох цілей, котрі ставить перед собою маленька дитина, це задоволення лежить у першу чергу в сфері визнання й схвалення її досягнень дорослим. Підтримка й схвалення дорослих породжують у дітей радісне відчуття своєї компетентності, уявлення про себе як про таку, що вміє щось робити. До п'яти років співвідношення розмірів різних відділів хребта в дитини стає таким самим, як у дорослого, але ріст хребта триває аж до зрілого віку. Кістяк дитини-дошкільника відрізняється гнучкістю, тому що процес окостеніння ще не закінчений. У зв'язку із цим дітям 4-5 років не можна на фізкультурних заняттях давати силові вправи, необхідно постійно стежити за правильністю їхньої постави.
Розвиток вищої нервової діяльності
Центральна нервова система є основним регуляторним механізмом фізіологічних і психічних процесів. Нервові процеси – збудження й гальмування – у дитини, як і в дорослого, характеризуються трьома основними властивостями: силою, урівноваженістю й рухливістю. До 4-5 років у дитини зростає сила нервових процесів, підвищується їхня рухливість.
Поступово вдосконалюється можливість супроводжувати мовою свою гру, діти без зусиль сприймають вказівки дорослого в процесі різної діяльності. Це дозволяє урізноманітнити прийоми навчання.
У дітей чотирьох років механізм зіставлення слова з реальною дійсністю розвинений ще недостатньо. Сприймаючи навколишнє, вони орієнтуються в основному на слова дорослого. Інакше кажучи, їхня поведінка характеризується сугестивністю. На п'ятому році життя, особливо під кінець року, механізм зіставлення слів з відповідними подразниками першої сигнальної системи вдосконалюється, зростає самостійність дій, умовиводів.
Однак нервові процеси в дитини середнього дошкільного віку ще далекі від досконалості. Переважає процес збудження. При порушенні звичних умов життя, при стомленні це виявляється в бурхливих емоційних реакціях, недотриманні правил поведінки. Бурхливі емоції, метушливість, рухливість у дитини свідчать про те, що процес збудження в неї переважає й, зберігаючи тенденцію до поширення, може перейти в підвищену нервову збудливість. Разом з тим саме до п'яти років підсилюється ефективність педагогічних впливів, спрямованих на концентрацію нервових процесів у дітей.
Порівняно важко формуються різні види умовного гальмування. Тому щоб навчити дітей 4-5 років дотримувати правил поведінки, їм мало пояснити, що можна, що не можна й що потрібно робити, необхідно постійно вправляти їх у відповідних учинках. Важливо, щоб складні системи зв'язків, з яких складаються навички, уміння, утворювалися поступово, на повторюваному з ускладненнями матеріалі.
Розвиток психічних процесів дітей 4-5 років
Найбільш яскравий розвиток дітей середнього дошкільного віку (4-5 років) характеризують довільність, навмисність, цілеспрямованість психічних процесів, що свідчить про збільшення участі волі в процесах сприйняття, пам'яті, уваги.
Сприймання. У цьому віці дитина освоює прийоми активного пізнання властивостей предметів: вимірювання, порівняння шляхом накладання, прикладання предметів один до одного тощо. У процесі пізнання дитина знайомиться з різними властивостями навколишнього світу: кольором, формою, величиною предметів, характеристиками часу, простору, смаку, запаху, звуку, якостей поверхні. Вона вчиться сприймати їхні вияви, розрізняти відтінки й особливості, запам'ятовує назви. У цей період формуються уявлення про основні геометричні фігури (квадрат, коло, трикутник, овал, прямокутник й багатокутник); про сім кольорів спектру, біле й чорне; про параметри величини (довжина, ширина, висота, товщина); про простір (далеко, близько, глибоко, там, тут, угорі, унизу); про час (ранок, день, вечір, ніч, пора року, годинники, хвилини тощо); про особливі властивості предметів і явищ (звук, смак, запах, температура, якість поверхні тощо).
Пам'ять. У цьому віці починають розвиватися процеси спочатку довільного пригадування, а потім і навмисного запам'ятовування. Вирішивши щось запам'ятати, дитина тепер може використовувати для цього деякі дії, наприклад повторення. До кінця п'ятого року з'являються самостійні спроби елементарної систематизації матеріалу з метою його запам'ятовування. Довільне запам'ятовування й пригадування полегшуються, якщо для дитини емоційно близька мотивація цих дій, наприклад, запам'ятати, які іграшки потрібні для гри, вивчити вірш “у подарунок мамі”. Найбільш сприятливі умови для оволодіння довільним запам'ятовуванням і відтворенням створюються у грі, коли запам’ятовування є умовою успішного виконання дитиною взятої на себе ролі.
Дуже важливо, щоб дитина за допомогою дорослого осмислювала те, що заучує. Осмислений матеріал запам'ятовується навіть тоді, коли не ставиться мета його запам'ятати. Безглузді елементи легко запам'ятовуються лише в тому випадку, якщо матеріал захоплює дітей своєю ритмікою, або, як лічилки, вплітаючись у гру, стають необхідними для здійснення ігрової процедури. Обсяг пам'яті поступово зростає, дитина п'ятого року життя більш чітко відтворює те, що запам'ятала. Так, переказуючи казку, вона намагається точно передати не тільки основні події, але й другорядні деталі, пряму й авторську мову. Діти запам'ятовують до 7-8 назв предметів. Починає складатися довільне запам'ятовування: діти здатні прийняти завдання на запам'ятовування, пам'ятають доручення дорослих, можуть вивчити невеликий вірш тощо.
Мислення. Починає розвиватися образне мислення. Діти вже здатні використовувати прості схематизовані зображення для розв’язку нескладних завдань. Вони можуть будувати за схемою, вирішують лабіринтові завдання. Розвивається передбачення. Діти можуть сказати, що відбудеться в результаті взаємодії об'єктів, на основі їхнього просторового розташування. Однак при цьому їм важко зайняти позицію іншого спостерігача й у внутрішньому плані зробити уявне перетворення образу. Для дітей цього віку особливо характерні відомі феномени Ж. Піаже: збереження кількості, обсягу й величини. Наприклад, якщо дитині пред'явити три чорних кружечки з паперу й сім білих і запитати: “Яких кружків більше – чорних чи білих?”, більшість скажуть, що білих більше. Але якщо запитати: “Яких більше – білих або паперових?”, відповідь буде такою ж самою – більше білих.
Розв’язання завдань може відбуватися в наочно-дійовому, наочно-образному й словесному планах. У дітей 4-5 років переважає наочно-образне мислення, і головне завдання педагога – формування різноманітних конкретних уявлень. Але не слід забувати, що мислення людини – це й здатність до узагальнення, тому необхідно також учити дітей узагальнювати. Дитина даного віку здатна аналізувати об'єкти одночасно за двома ознаками: кольором і формою, кольором й матеріалом тощо. Він може порівнювати предмети, знаходячи розходження й подібність. До 5 років дитина може зібрати картинку із чотирьох частин без опори на зразок та із шести частин з опорами на зразок. Може узагальнювати поняття, що відносяться до наступних категорій: фрукти, овочі, одяг, взуття, меблі, посуд, транспорт.
Мовлення. У середньому дошкільному віці поліпшуються вимова звуків і дикція. Мова привертає увагу дітей і активно використовується ними. Вони вдало імітують голоси тварин, інтонаційно виділяють мовлення тих або інших персонажів. Інтерес викликають ритмічна структура мови, рими. Розвивається граматична сторона мови. Діти займаються словотворчістю на основі граматичних правил. Мова дітей при взаємодії один з одним носить ситуативний характер, а при спілкуванні з дорослим стає позаситуативною.
Збагачується словниковий запас дітей, розширюються можливості використання слів. Якщо звертати увагу дитини на явища природи, на її красу, розглядати разом з нею пейзажі, то вже в 4-5 років вона починає опановувати відповідним словником. І хоча в цьому віці діти в основному говорять про колір і розмір об'єктів, майже третя частина визначень, що даються ними, розгорнуті, тобто з перерахуванням двох-трьох ознак, з елементами порівняння, пояснення (“Сніг білий і трошки голубий”; “Блищить, як золотий”). Коли діти вчаться розповідати, у них формуються багато елементів зв'язної мови. Розміри дитячих розповідей складається у середньому з 24-25 слів. Відповідно формуються й інші ознаки зв'язної мови, наприклад завершеність теми, виділення частин розповіді тощо.
Уява. Уява продовжує розвиватися. Формуються такі її особливості, як оригінальність і довільність. Діти можуть самостійно придумати невелику казку на задану тему.
Увага. Увага дитини на початку дошкільного віку відображає її інтерес до оточуючих предметів і дій, що виконуються з ними. Дитина зосереджується тільки до того часу, поки інтерес не згасне. Поява нового предмета відразу викликає переключення уваги на нього. Тому діти рідко тривалий час займаються однією справою
Поступово збільшується стійкість уваги. Дитині виявляється доступною зосереджена діяльність протягом 15-20 хвилин. При виконанні яких-небудь дій вона здатна утримувати в пам'яті нескладні умови.
Для того, щоб дошкільник учився довільно керувати своєю увагою, його треба просити більше міркувати вголос. Якщо дитину 4-5 років просити постійно називати вголос те, що вона повинна тримати в сфері своєї уваги, то вона зможе довільно протягом досить тривалого часу втримувати свою увагу на тих або інших предметах і їхніх окремих деталях, властивостях.
Розвиток особистості дітей 4-5 років
Щоб сприяти особистісному розвитку дитини 4-5 років, необхідно враховувати наступне. По-перше, у цьому віці закладаються основи творчого відношення до предметного світу. Для цього можна використовувати ті скромні вироби, які дитина створює своїми руками для гри або як подарунок близьким. Якщо дорослий систематично буде підкреслювати, що дитина зробила щось сама, що вона вже багато чого вміє й зможе створити атмосферу заслуженого визнання й успіху, то задоволення, яке при цьому одержує дитина, буде спонукувати її й надалі ставити подібні завдання.
По-друге, у цей період можуть виникнути дійсно пізнавальне відношення до світу, безкорислива потреба в знаннях з інтересу й бажання знати. Для подальшого розвитку пізнавального інтересу важливо не тільки давати дитині нові знання в захоплювальній формі, необхідно максимально шанобливо ставитися до її власних розумових пошуків і їхніх результатів. На п'ятому році життя дитина уже здатна міркувати, не спираючись на безпосередній досвід. У неї з'являється коло чисто словесних знань. Оперуючи такими знаннями, дитина може іноді приходити до неправильних висновків, одержувати логічно недосконалі результати. Будь-який вияв неповаги до цих перших самостійних інтелектуальних кроків може відбити в дитини інтерес до сфери знань і позбавити її впевненості в собі. Дорослим варто не оцінювати дітей, а обговорювати з ними їхні міркування.
Звідси природно випливає, що новими у відношенні дитини до інших людей повинні стати, з одного боку, інтерес і повага до дорослого як до джерела нових знань, а з іншого боку – поважне й зацікавлене ставлення до аналогічних інтелектуальних пошуків однолітків.
Ставлення до однолітків у цьому віці носить ще не дуже диференційований характер. Діти в основному діляться на “поганих” і “хороших”, і ці оцінки в дуже великому ступені залежать від дорослих. Так, більшість дітей п'ятого року життя вважають однолітків поганими тому, що вихователь робить їм зауваження за те, що вони повільно їдять, погано засинають тощо.
Необхідно мати на увазі, що репутація дитини в групі, ставлення до неї однолітків і її самопочуття можуть без усякого наміру з боку дорослого непоправно постраждати. Для цього досить частого вияву невдоволення дорослого із приводу таких форм поводження, які, хоча й створюють організаційні труднощі, морально нейтральні, не залежать від дитини й найчастіше обумовлені його фізіологічними особливостями.
У розвитку свідомості дітей відкриваються дві дуже важливі можливості, від правильного використання яких істотно залежить загальний рівень їхнього розумового розвитку. Одна з можливостей пов'язана з тим, що на п'ятому році життя діти здатні у своєму пізнанні виходити за межі того, із чим безпосередньо зіштовхуються самі. Починаючи із цього віку діти можуть поступово накопичувати фактичні знання про різні предмети і явища, яких вони не бачили й про які знають тільки зі слів дорослого (про тварини і машини, міста і країни тощо).
Дуже важливо розуміти, що коли дитина накопичує такі уявлення, вона не просто збільшує обсяг знань про навколишнє. У неї природно виникає ставлення до тих нових сфер життя, з якими її знайомлять: симпатія до дельфінів і боязнь акул, співчуття до людей, які місяцями живуть в умовах полярної ночі, і повага до їхньої здатності пристосовуватися до складних природних умов.
А це означає, що дорослий не лише дає знання, але й принципово розширює коло подій і предметів, котрі викликають у дитини емоційний відгук: співчуття й збурювання, повагу й інтерес. Дуже важливо, що почуття, пережиті дитиною із приводу далеких і особисто їй незнайомих істот або подій, по суті своєї безкорисливі, не пов'язані із егоїстичними бажаннями й устремліннями. Тим самим дорослі виводять дитину за межі вузьких і егоїстичних інтересів, роблячи найперші кроки у формуванні майбутнього громадянина, формують її як людину людства.
Діти 4-5 років прагнуть до самостійності, але невдачі бентежать їх. Накопичуючись, безуспішні зусилля породжують непевність. Тим часом довільність підтримується саме успішністю виконання завдання дорослого або справи, яку дитина задумала зробити сама. В ігровій діяльності дітей середнього дошкільного віку з'являються рольові взаємодії. Вони вказують на те, що дошкільники починають відокремлювати себе від прийнятої ролі. У процесі гри ролі можуть мінятися. Ігрові дії починають виконуватися не заради них самих, а заради змісту гри. Відбувається поділ ігрових і реальних взаємодій дітейАнатомо-фізіологічні особливості дітей 5-6 років
Вік 5-6 років дитина за рік може вирости на 7-10 см. Протягом шостого року швидко збільшуються довжина кінцівок, ширина таза й плечей.
Розвиток опорно-рухової системи дитини до п'яти-шести років ще не завершено. Кожна з 206 костей продовжує мінятися за розміром, формою, будовою, причому в різних костей фази розвитку неоднакові. Між костями черепа зберігаються хрящові зони, тому ріст головного мозку може тривати. До шести років у дитини добре розвинені великі м'язи тулуба й кінцівок, але як і раніше слабкі дрібні м'язи, особливо кистей рук. Тому діти відносно легко засвоюють завдання на ходьбу, біг, стрибки, але утрудняються у виконанні вправ, що вимагають роботи дрібних м'язів.
Розвиток вищої нервової діяльності характеризується прискореним формуванням ряду морфо-фізіологічних ознак. Так, поверхня мозку шестирічного дитини становить уже більше 90% розміру поверхні кори головного мозку дорослої людини. Бурхливо розвиваються лобові частки мозку. Завершується, наприклад, диференціація нервових елементів тих зон, у яких здійснюються процеси, що визначають успіх складних розумових дій: узагальнення, усвідомлення послідовності подій і причинно-наслідкових відносин тощо.
Так, діти старшого дошкільного віку розуміють складні узагальнення. Наприклад, раніше вони засвоїли, що під поняттям “одяг” маються на увазі різні предмети: пальто, плаття, сорочка, штани тощо. Тепер вони здатні виділяти ознаки, що поєднують різні групи, наприклад, можуть усвідомити, що іграшки, меблі, посуд поєднує те, що всі вони зроблені руками людини. У дітей розширюються уявлення про основні види взаємозв'язків між живою й неживою природою. Все це створює можливість засвоєння дошкільниками систематизованих знань.
На шостому року життя дитини вдосконалюються основні нервові процеси: збудження й особливо гальмування. У даний період трохи легше формуються всі види умовного гальмування. Удосконалювання диференційованого гальмування сприяє дотриманню дитиною правил поведінки. Діти частіше роблять “як треба” і утримуються від недозволеного.
Однак завдання, засновані на гальмуванні, варто розумно дозувати, тому що вироблення гальмівних реакцій супроводжується зміною частоти серцевих скорочень, подиху, що свідчить про значне навантаження на нервову систему.
Властивості нервових процесів (збудження й гальмування) – сила, урівноваженість і рухливість – також удосконалюються. Діти швидше відповідають на питання, змінюють дії, рухи, що дозволяє збільшувати щільність занять, включати в рухові вправи елементи, що формують силу, швидкість, витривалість. Проте властивості нервових процесів, особливо рухливість, розвинені недостатньо. Дитина часом повільно реагує на термінове прохання, у необхідних випадках не може швидко зреагувати.
У дітей п'яти-шести років динамічні стереотипи, що становлять біологічну основу навичок і звичок, формуються досить швидко, але перебудова їх утруднена, що теж свідчить про недостатню рухливість нервових процесів. Дитина, наприклад, негативно реагує на зміну звичного укладу життя. З метою вдосконалювання рухливості нервових процесів і додання гнучкості формованим навичкам використовують прийом створення нестандартної (на час частково зміненої) обстановки при проведенні рухливих ігор, режимних заходів тощо.
Розвиток психічних процесів дітей 5-6 років
У старшому дошкільному віці пізнавальне завдання стає для дитини суто пізнавальним (потрібно опанувати знаннями), а не ігровим. У неї з'являється бажання показати свої вміння, кмітливість. Активно продовжують розвиватися пам'ять, увага, мислення, уява, сприйняття.
Сприймання. Продовжує вдосконалюватися сприйняття кольору, форми й величини, будови предметів; відбувається систематизація уявлень дітей. Вони розрізняють і називають не тільки основні кольори і їхні відтінки за освітленням, але й проміжні колірні відтінки; форму прямокутників, овалів, трикутників. Сприймають величину об'єктів, легко вишиковують у рядок до десяти різних предметів.
Пам'ять. У віці 5-6 років починає формуватися довільна пам'ять. Дитина здатна за допомогою образно-зорової пам'яті запам'ятати 5-6 об'єктів. Обсяг слухової вербальної пам'яті становить 5-6 слів.
Мислення. Діючи з образами, дитина уявляє реальну дію з предметом та її результат і таким шляхом розв'язує задачу. Це наочно-образне мислення. У старшому дошкільному віці продовжує розвиватися образне мислення. Діти здатні не тільки розв’язати завдання в наочному плані, але й розумово здійснити перетворення об'єкту. Розвиток мислення супроводжується освоєнням розумових засобів (розвиваються схематизовані й комплексні уявлення, уявлення про циклічність змін). Діти 5 років не вміють ще виділяти суттєві зв'язки в предметах і явищах і робити узагальнені висновки.
Крім того, удосконалюється здатність до узагальнення, що є основою словесно-логічного мислення. Ж. Піаже показав, що в дошкільному віці у дітей ще відсутні уявлення про класи об'єктів. Об'єкти групуються за ознаками, які можуть змінюватися.
Однак починають формуватися операції логічного додавання й множення класів. Так, старші дошкільники при групуванні об'єктів можуть ураховувати дві ознаки. Як приклад можна привести завдання: дітям пропонують вибрати самий несхожий об'єкт із групи, у яку входять два кола (великий і малий) і два квадрати (великий і малий). При цьому кола й квадрати різняться за кольором. Якщо показати на яку-небудь із фігур, а дитину попросити назвати саму несхожу на неї, можна переконатися: вона здатна урахувати дві ознаки, тобто виконати логічне множення. Як було показано в дослідженнях вітчизняних психологів, діти старшого дошкільного віку здатні міркувати, даючи адекватні причинні пояснення, якщо аналізовані відносини не виходять за межі їхнього наочного досвіду.
Мовлення. Продовжує вдосконалюватися мова, у тому числі її звукова сфера. Діти можуть правильно відтворювати шиплячі, свистячі й сонорні звуки. Розвиваються фонематичний слух, інтонаційна виразність мови при читанні віршів, у сюжетно-рольовій грі, у повсякденному житті. Діти використовують практично всі частини мови. У дитини-дошкільника з'являється оригінальне словотворення. Розвивається зв'язне мовлення. Дошкільники можуть переказувати, розповідати за картинкою, передаючи не тільки головне, але й деталі.
Уява. П'ятирічний вік характеризується розквітом фантазії. Особливо яскрава уява дитини виявляється в грі, де вона діє дуже захоплено. Розвиток уяви в старшому дошкільному віці обумовлює можливість створення дітьми досить оригінальних і послідовних історій. Розвиток уяви стає успішним у результаті спеціальної роботи з його активізації.
Образи уяви у дітей можуть носити своєрідний характер, оскільки вони можуть бути близькі до ейдетичних образів, які при всій яскравості і стійкості характеризуються особливістю процесуальних образів — вони самі мимовільно змінюються з кожним новим моментом [22, с. 159].
Увага. Зростає стійкість уваги, розвивається здатність до її розподілу й переключення. Спостерігається перехід від мимовільного до довільної уваги. Обсяг уваги становить на початку року 5-6 об'єктів, під кінець року – 6-7.
На початку дошкільного віку увага, пам'ять, уява носять мимовільний характер. Перелом наступає тоді, коли під впливом нових видів діяльності, нових вимог, які ставляться перед дитиною дорослим, виникають особливі задачі: зосередити і утримати на чомусь увагу, запам'ятати матеріал і потім його відтворити, побудувати задум гри, малюнка тощо. Тоді і починають формуватися спеціальні дії уваги, пам'яті, уяви, завдяки яким останні набувають довільного характеру.
Розвиток особистості дітей 5-6 років
Вік п'яти років – останній з дошкільних віків, коли в психіці дитини з'являються принципово нові утворення. Це довільність психічних процесів – уваги, пам'яті, сприйняття й ін. – і здатність, що випливає звідси, керувати своєю поведінкою, а також змінювати уявлення про себе як у самосвідомості, так і в самооцінці.
Поява довільності – вирішальна зміна в діяльності дитини: метою останньої стає не зміна зовнішніх предметів, а оволодіння власною поведінкою.
Істотно змінюється уявлення дитини про себе, її образ Я. Приблизно до п'яти років в образі Я дитини присутні тільки ті якості, які, на думку маляти, у неї є. Після п'яти років у дитини починають з'являтися уявлення не тільки про те, якою вона є, але й про те, якою вона хотіла би бути і якою не хотіла би стати. Іншими словами, крім наявних якостей, починають з'являтися уявлення про бажані й небажані риси й особливості. В образі Я, крім Я-реального – тих якостей, які, на думку дитини, у неї є, з'являється і Я-потенційне, котре містить у собі як позитивні риси, які дитині хотілося б у себе бачити, так і негативні, які їй не хотілося б мати. Зрозуміло, цей процес перебуває ще в зародку й має специфічні форми. Так, дитина шостого року життя не говорить і не думає про те, що вона хотіла би мати ті або інші риси характеру, як це відбувається з підлітками. Дошкільник звичайно просто хоче бути схожим на персонажів казки, фільму, розповіді, на кого-небудь зі знайомих людей. Дитина може уявляти себе цим персонажем, – не грати його роль, а саме уявляти, приписуючи собі його якості.
Поява Я-потенційного, або Я-ідеального, тобто того, якою дитина хоче себе бачити, є психологічною передумовою становлення навчальної мотивації. Справа в тому, що вчитися дитину спонукає не тільки й не стільки інтерес до предмету вивчення. Навряд чи старанне виписування паличок і літер може бути для дітей особливо цікавим. Істотним побудником навчання, оволодіння новими знаннями й уміннями є бажання бачити себе “розумним”, “знаючим”, “вправним”.
Ще одна важлива зміна відбувається в сфері взаємин з однолітками. Починаючи із цього віку одноліток поступово набуває по-справжньому серйозного значення для дитини. До цього центральною фігурою в житті дітей, незважаючи на оточення однолітків, залишався дорослий. Причин цьому декілька. До трьох років одноліток є для дитини лише більш-менш приємним або цікавим об'єктом. На четвертому році життя дитину більше цікавлять предмети й іграшки, з якими діє одноліток, ніж він сам. Спільна гра – найважливіша основа дитячих взаємин – по-справжньому ще недоступна дітям, і спроби налагодити її породжують безліч непорозумінь. Спілкування у формі обміну враженнями й думками не становить інтересу, тому що одноліток не здатний ні зрозуміти особисті проблеми й інтереси іншого, ні висловити йому підтримку або необхідне співчуття. Та й мовні можливості дітей четвертого року не дозволяють повноцінно здійснювати таке спілкування.
На п'ятому році діти починають переходити до спільної гри й до епізодичного неігрового спілкування з однолітками у формі обміну думками, інформацією, демонстрації своїх знань.
На шостому року життя дитини різні лінії психічного розвитку, з'єднавшись, утворюють сприятливі умови для появи нового типу взаємин з однолітками. Це, по-перше, розвиток мови, що у більшості дітей досягає, як правило, такого рівня, що вже не перешкоджає взаєморозумінню. По-друге, нагромадження внутрішнього багажу у вигляді різних знань і відомостей про оточення, які дитина прагне осмислити й упорядкувати і якими вона прагне поділитися. Розвиток довільності, а також загальний інтелектуальний і особистісний розвиток дозволяють дітям самостійно, без допомоги дорослого налагоджувати й здійснювати спільну гру. Отже, у дитини розвивається уявлення про себе, завдяки чому вона починає більш диференційовано сприймати однолітків і виявляти до них інтерес.
Все це, разом узяте, приводить до двох істотних змін у житті дітей. Це, по-перше, зміна ролі взаємин дитини з однолітками в її емоційному житті й ускладнення цих взаємин. По-друге, поява інтересу до особистості й особистих якостей інших дітей. Відбувається поділ дітей на більш популярних, що користуються симпатією й повагою однолітків, і дітей менш популярних. Діти 5-6 років уже можуть розподіляти ролі до початку гри й будують свою поведінку, дотримуючись ролі.
Ігрова взаємодія супроводжується мовою, що відповідає за змістом і інтонаційно ролі. Мова, що супроводжує реальні взаємини дітей, відрізняється від рольової мови. Оскільки діти починають освоювати соціальні стосунки й розуміти підпорядкованість позицій у різних видах діяльності дорослих, одні ролі стають для них більш привабливими, ніж інші. При розподілі ролей можуть виникати конфлікти, пов'язані із субординацією рольового поводження. Спостерігається організація ігрового простору, у якому виділяються значеннєвий “центр” і “периферія”. У грі “Лікарня” таким центром виявляється кабінет лікаря, у грі “Школа” – класна кімната, а інші приміщення виступають як периферія ігрового простору.
В іграх дії дітей стають досить різноманітними. До моменту надходження в старшу групу більшість дітей на заняттях, у праці й інших видах діяльності, уважно слухаючи педагога, приймають пояснення мети й мотиву діяльності. Це забезпечує інтерес і позитивне ставлення дитини до майбутньої роботи, дозволяє вдосконалювати її пам'ять, уяву. Завдання діти виконують тим краще, чим більш значимим для них буде мотив майбутньої діяльності. Так, дуже ефективна ігрова мотивація. Наприклад, більше число нових слів діти запам'ятовують не на заняттях, а під час гри в “магазин”, коли завданням є зробити необхідні покупки
Анатомо-фізіологічні особливості дітей 6-7 років
Сьомий рік життя – продовження дуже важливого цілісного періоду в розвитку дітей, що починається в п'ять років і завершується до семи років. На сьомому році триває становлення нових психічних утворень, що з'явилися в п'ять років. Разом з тим подальше розгортання цих утворень створює психологічні умови для появи нових ліній і напрямків розвитку.
У шестирічному віці йде процес активного дозрівання організму. Вага дитини збільшується на місяць на 200 грамів, ріст на 0,5 см, змінюються пропорції тіла. У середньому ріст 7-літніх дітей дорівнює 113-122 см, середній вага – 21-25 кг.
Мозок сформований майже як у дорослого. Добре розвинена рухова сфера. Тривають процеси окостеніння, але вигини хребта ще нестійкі. Іде розвиток великої ж особливо дрібної мускулатури. Інтенсивно розвивається координація м'язів кисті. Загальний фізичний розвиток тісно пов'язаний з розвитком тонкої моторики дитини. Тренування пальців рук є засобом підвищення інтелекту дитини, розвитку мови й підготовки до письма.
Розвиток особистості дітей 6-7 років
Зміни у свідомості характеризуються появою так званого внутрішнього плану дій – здатністю оперувати різними уявленнями розумово, а не тільки в наочному плані.
Одним з найважливіших змін в особистості дитини є подальші зміни в її уявленнях про себе. Розвиток і ускладнення цих уявлень створює до шести років сприятливі умови для розвитку рефлексії – здатності усвідомлювати свої цілі, отримані результати, способи їхнього досягнення, переживання, почуття і спонукання.
Провідною потребою дітей даного віку є спілкування (переважає особистісне). Провідною діяльністю також залишається сюжетно-рольова гра.
У сюжетно-рольових іграх дошкільники сьомого року життя починають освоювати складні взаємодії людей, що відображують характерні значимі життєві ситуації. Ігрові дії стають більш складними, мають особливий зміст, який не завжди відкривається дорослому. Ігровий простір ускладнюється. У ньому може бути кілька центрів, кожний з яких підтримує свою сюжетну лінію. При цьому дошкільники виявляються здатними відслідковувати поведінку партнерів у ігровому просторі й змінювати свою поведінку залежно від місця в ньому.
Однією з важливих особливостей даного віку є вияв довільності всіх психічних процесів. Головним здобутком дошкільника в розвитку волі є певний рівень організованості, довільності поведінки і діяльності, здатність підкоряти свої дії вимогам “потрібно”, а не “хочу”. Дошкільнята в ряді випадків вже можуть долати свої бажання і підкоряти їх моральному мотиву “треба”.
Перші перешкоди на шляху реалізації дитячого “я хочу”, з одного боку, посилюють активність дитини, а з іншого – викликають у неї важливе новоутворення – супідрядність бажань. Дитині доводиться віддавати перевагу одним об'єктам її бажань перед іншими, підпорядкувати одні спонукання іншими.
З віком у дошкільників з'являється здатність переборювати у процесі виконання завдань вплив привабливих об'єктів, які є сторонніми, щодо мети діяльності й відволікають від неї. Так виявляється важлива власти¬вість – утриматися перед спокусою. Наприклад, хоч і натрапив на цікаву іграшку, якою хочеться відразу ж погратися, все ж таки треба довести до кінця попередню дію (В.К. Котирло).
Особливості розвитку самосвідомості
У дитини дошкільного віку відбувається усвідомлення своїх вмінь, знань, оволодіння уявленнями про деякі особливості свого організму, призначення органів; виникає почуття самоповаги, власної гідності, вміння самоконтролю та саморегулювання дій і стосунків з оточуючими, ієрархія мотивів; з’являється здатність вираження у словесній формі своїх переживань, настроїв, почуттів; відбувається зміна характеру спілкування (воно набуває цілісного контексту, стає позаситуативним), з'являється кооперативно-змагальний рівень спілкування (прагнення досягнути загальної ігрової мети, ставлення до партнерів як до суперників у спільній грі).
Цей вік є сенситивним для морального розвитку. Цей період багато в чому визначає майбутню моральну сферу людини й у той же час є винятково сприятливим для педагогічних впливів.
У процесі засвоєння моральних норм формуються співчуття, дбайливість, активне ставлення до подій життя. Існує тенденція переваги суспільно значимих мотивів над особистими.
Самооцінка дитини досить стійка, можливо її завищення, рідше заниження. Діти більш об'єктивно оцінюють результат діяльності, ніж поведінку.
Коли шестирічні діти вихваляються один перед одним, вони не думають про свою реальну перемогу або поразку, вони навіть не порівнюють себе з іншими. Для них це просто заклик: “Подивися на мене!”. Не випадково зліт такого демонстративного поводження припадає саме на цей вік. Це час підготовки до школи. Діти починають відчувати, що до них серйозніше ставляться, приймають із більшою готовністю, якщо вони чогось досягли, володіють чимось особливим. Тому кращий спосіб звернути на себе увагу – виявитися “кращим” за однолітків, похвастатися (“Я вмію рахувати до тисячі”, “А я – до мільйона”).
Вихваляння можуть супроводжуватися бурхливими емоціями, а іноді навіть виглядати агресивними, ворожими щодо інших дітей. Але в поводженні дитини найчастіше немає злого наміру. Вона не хоче зачепити почуття іншого, їй потрібно лише показати себе в кращому світлі. Разом з тим у цьому віці дитина вже може зрозуміти, що й інші хочуть бути кращими. Важливо навчити дітей поступатися один одному. Навіть під час короткочасних поступок дитина набуває початкового досвіду співпереживання.
Розвиток психічних процесів дітей 6-7 років
Сприймання продовжує розвиватися. Однак і в дітей даного віку можуть зустрічатися помилки в тих випадках, коли потрібно одночасно враховувати кілька різних ознак. Починає складатися сприймання абстрактної геометричної форми. Спочатку діти “опредмечують” геометричну форму: коло – це колесо, коліщатко; трикутник – дах хатки; прямокутник – віконце, хатка без даху, тощо.
Пам'ять. До кінця дошкільного періоду (6-7 років) у дитини з'являються довільні форми психічної активності. Вона вже вміє розглядати предмети, може вести цілеспрямоване спостереження, виникає довільна увага, і в результаті з'являються елементи довільної пам'яті. Довільна пам'ять виявляється в ситуаціях, коли дитина самостійно ставить мету: запам'ятати й пригадати. Можна із упевненістю сказати, що розвиток довільної пам'яті починається з того моменту, коли дитина самостійно виділяє завдання на запам'ятовування.
Бажання дитини запам'ятати варто всіляко заохочувати, це умова успішного розвитку не тільки пам'яті, але й інших пізнавальних здатностей: сприйняття, уваги, мислення, уяви. Поява довільної пам'яті сприяє розвитку культурної (опосередкованої) пам'яті – найбільш продуктивної форми запам'ятовування. Перші кроки цього (нескінченного в ідеалі) шляху обумовлені особливостями матеріалу, що запам'ятовується: яскравістю, доступністю, незвичайністю, наочністю тощо.
Продуктивність образної пам'яті значно вища продуктивності вербальної пам'яті. Діти дошкільного віку відчувають труднощі при запам'ятовуванні слів, особливо, якщо вони не мають зорової опори. Для розвитку пам'яті дитини характерним є рух від образної до словесно-логічної.
Згодом дитина здатна підсилювати свою пам'ять за допомогою таких прийомів, як класифікація, угруповання. У цей період психологи й педагоги можуть цілеспрямовано навчати дошкільників прийомам класифікації й угруповання з метою запам'ятовування. Мислення. Провідним. як і раніше, є наочно-образне мислення, але до кінця дошкільного віку починає формуватися словесно-логічне мислення. Воно передбачає розвиток уміння оперувати словами, розуміти логіку міркувань. І тут обов'язково буде потрібно допомога дорослих, тому що відома нелогічність дитячих міркувань при порівнянні, наприклад, величини й кількості предметів.
У дошкільному віці починається розвиток понять. Виконання дій зі знаками (літера, цифра) вимагає відволікання від реальних предметів. Мислення, що здійснюється за допомогою дій зі знаками, є логічним мисленням. Повністю словесно-логічне, понятійне, або абстрактне, мислення формується до підліткового віку.
Старший дошкільник може встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, знаходити розв’язки проблемних ситуацій. Може робити виключення на основі всіх вивчених узагальнень, вишиковувати серію з 6-8 послідовних картинок.
Діти шести-семи років не тільки формулюють узагальнення, а й аргументують їх, вносять у них корективи. Вони чутливі до протиріч у своїх судженнях, поступово навчаються узгоджувати їх, міркувати логічно. Діти демонструють не тільки логічність власних суджень, а й помічають порушення логіки у висловлюваннях дорослих, вносять певні поправки в них.
Мовлення. Продовжують розвиватися звукова сфера мовлення, лексика, зв'язне мовлення. У висловлюваннях дітей відображується як багатий словниковий запас, так і характер узагальнень, що формуються в цьому віці. Діти починають активно вживати узагальнювальні іменники, синоніми, антоніми, прикметники тощо. У результаті правильно організованої роботи у дітей виявляються добре розвинені діалогічного і деякий види монологічного мовлення.
У підготовчій групі завершується дошкільний вік. Його основні досягнення пов'язані з освоєнням світу речей як предметів людської культури; діти оволодівають формами позитивного спілкування з людьми, розвивається статева ідентифікація, формується позиція школяра. До кінця дошкільного віку дитина має високий рівень пізнавального й особистісного розвитку, що й дозволяє їй надалі успішно навчатися в школі.
Уява. Цей період сенситивний для розвитку фантазії. Старший дошкільний й молодший шкільний періоди характеризуються активізацією функції уяви – спочатку репродуктивної (дозволяє уявляти казкові образи), а потім і творчої (завдяки якій створюється принципово новий образ). Своєрідний реалізм, прагнення слідувати правді поведінки в житті виявляється в оповіданнях, казках, творах дітей шестирічного віку.
Проте твердження, що уява у дошкільника розвинена краще, ніж у дорослого є хибним. У дитини обмежений життєвий досвід, тому комбінації образів менш різноманітні. Водночас уява в житті дитини відіграє більш вагому роль, ніж у дорослого, виявляється частіше і припускає більш легкий “відліт” від дійсності. За допомогою уяви дитина пізнає світ, виходить за межі вузького особистого досвіду.
Увага. Збільшується стійкість уваги – 20-25 хвилин, обсяг уваги становить 7-8 предметів. Дитина може бачити двоїсті зображення. Головні зміни уваги в дошкільному віці полягають в тому, що діти вперше починають керувати своєю увагою, свідомо спрямовувати її на певні предмети, явища, утримуватися на них, використовуючи для цього деякі засоби, одним з яких є мова.
Джерело: Вікова психологія / Емілія Гуцало
.
.